Чвара королів

Кстати, ежели кто пропустил, пан Бродовий перевел уже второй том Мартина.

— В бога вкрали три життя. І три життя мусять віддати. З богів ньє глузують.
Голос його скидався на крицю, загорнуту в шовк.
— Я не глузувала. Ніколи! — Вона хвильку поміркувала, тоді спитала. — А ім’я... то я можу назвати будь-кого? І ви його вб’єте?
Якен Ха-Гар схилив голову.
— Чоловік сказав слово.
— Будь-кого? — повторила вона. — Чоловіка, жінку, малу дитину, князя Тайвина, верховного септона, вашого власного батька?
— Той, хто породив цього чоловіка на світ, давно пом’єр, та якби він жив і якби ти зналя його ім’я, він би пом’єр за твоїм наказом.
— Присягніться! — мовила Ар’я. — Богами присягніться!
— Усіма богами моря та повітря, і навіть богом вогню, присягаюсь я. — Він поклав руку до рота оберіг-дерева. — Сімома новими богами і старими, яким ньєма числа, присягаюсь я.
«Отже, заприсягся.»
— Навіть якби я назвала короля...
— Кажи ім’я, і до нього прийде смерть. Назавтра вранці, на повороті місяця, за рік від сього дня — вона прийде. Чоловік ньє літає, мов птах, але він переставляє одну ногу, потім іншу, і одного дня чоловік вже там, і тоді король помирає.
Він став коло неї на коліна, опинившись лицем до лиця.
— Дівчинка шепоче, коли боїться казати вголос. Шепочи зараз. Це Джофрі?
Ар’я наблизила вуста йому до вуха.
— Це Якен Ха-Гар.

http://www.flibusta.net/b/335795