Мартинологически-переводчицкое
Nov. 9th, 2012 12:28 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
jaerraethА вот и третья повесть по-украински, "Таємничий лицар"
http://flibusta.net/b/301612
Чем дальше в лес, тем роднее звучит Мартин %)
Огрядний герольд пана Маслоплава видерся нагору глядацького помосту, аби викликати наступну пару бійців.
— Пан Арграв Незламний, — оголосив він, — лицар з Нюні, на службі в пана Маслоплава, господаря на Білостін’ї! Пан Глендон Буйцвіт, лицар Дуплястої Калини! Поля ставайте, честь здобувайте!
Глядацьким помостом пробігла хвиля реготу. Пан Арграв був сухорлявий, жилавий, загартований боями заплотний лицар у пом’ятому сірому обладунку на коні без прикрас та ладрів. Дунк бачив багато таких: твердих, як старі корені, знавців нелегкого ремесла війни. Йому протистояв молодий пан Глендон на своєму замореному коникові, у важкій кольчузі та залізному шоломці з відкритим обличчям. Щит на лівій руці сяяв вогняним знаком його батька. «Йому б доброго панцира та повного шолома», подумав Дунк, «бо в такій броні вдарять у голову чи груди, й кінець».
Вочевидь, пана Глендона розлютили слова герольда. Він сердито затупотів конем по колу і заволав:
— Я не Глендон Буйцвіт, а Глендон Пал! Ти ще пошкодуєш про свої кпини, герольде! Май на увазі, в мені тече кров великого звитяжця!
Герольд відповісти не зізволив, а глядачі тільки гучніше зареготали з обурення молодого лицаря.
http://flibusta.net/b/301612
Чем дальше в лес, тем роднее звучит Мартин %)
Огрядний герольд пана Маслоплава видерся нагору глядацького помосту, аби викликати наступну пару бійців.
— Пан Арграв Незламний, — оголосив він, — лицар з Нюні, на службі в пана Маслоплава, господаря на Білостін’ї! Пан Глендон Буйцвіт, лицар Дуплястої Калини! Поля ставайте, честь здобувайте!
Глядацьким помостом пробігла хвиля реготу. Пан Арграв був сухорлявий, жилавий, загартований боями заплотний лицар у пом’ятому сірому обладунку на коні без прикрас та ладрів. Дунк бачив багато таких: твердих, як старі корені, знавців нелегкого ремесла війни. Йому протистояв молодий пан Глендон на своєму замореному коникові, у важкій кольчузі та залізному шоломці з відкритим обличчям. Щит на лівій руці сяяв вогняним знаком його батька. «Йому б доброго панцира та повного шолома», подумав Дунк, «бо в такій броні вдарять у голову чи груди, й кінець».
Вочевидь, пана Глендона розлютили слова герольда. Він сердито затупотів конем по колу і заволав:
— Я не Глендон Буйцвіт, а Глендон Пал! Ти ще пошкодуєш про свої кпини, герольде! Май на увазі, в мені тече кров великого звитяжця!
Герольд відповісти не зізволив, а глядачі тільки гучніше зареготали з обурення молодого лицаря.
